Випускний 11клас 2014 рік Побіжко Юлія Іванівна

 

 

 

 

Я так працюю з дітьми :

 

- Налаштувати найтоншу струну в людській душі – людяність – це значить перш за все навчити маленьку людину створювати радість для інших і відчувати при цьому найвищу радість. 

 

- Самовиховання починається із самопізнання. Найскладніше та найважче в житті молодої людини – побачити себе збоку, побачити у світі ідеального, героїчного. Раджу: читайте більше про людей, які досягли вершини людської краси.

 

- Любов до Вітчизни...Виховуйте в собі це святе почуття. Наша Батьківщина – це могутнє тисячолітнє дерево. Тож нехай кожен із нас буде не сухим, безплідним сучком на цьому дереві, а живою гілкою, що несе плоди.

 

- Прагни бути справжньою людиною: нехай не буде  у твоєму серці самоприниження, нехай не знає твоя свідомість думки: видатні люди – це люди виключні, я ж маленька людина, пересічна... Кожна людина – не билинка в полі, не пилинка в безмежному вихорі долі. Орієнтуйся на ідеал.

 

- Ніколи не забувай, що ти живеш серед людей. Ніколи не забувай, що поряд із тобою працює людина, в якої власні турботи, думки, переживання. Умій поважати людське в кожному, хто живе та працює з тобою, - це, напевно, найбільша людська майстерність. 

 

- Що необхідно для справжньої дружби, яка духовно збагачує людину, допомагає їй подавляти в собі інстинктивне та розвиває людяність? Необхідно духовне багатство  особисте. Культивуй у собі милосердя.

 

- На жаль, не завжди ще в нас моральні норми співпадають із законами. Головне – це воля самої людини, самообмеженість. Необхідно тонко відчувати три речі: можна, не   можна, треба. Той, хто відчуває ці речі, має почуття обов’язку. Обов’язок –це свобода в дії, це одухотворення людських вчинків благородною ідеєю – в ім’я чого я це роблю, в ім’я чого саме так чиню.

 
 
 
 

 

 

 

ФОТО: 6-а клас, 2008-2009 навчальний рік

 

 


 

ФОТО: 7-а клас,2009-2010 навчальний рік

 

 

 

Фото: 8-а (8-б клас) клас , осінь-2010 рік

 

 

 

 

 

Кредо вчителя: Робиш добро - не кайся, робиш зло - зла сподівайся

 

 

 

Недарма ж сказано в українському прислів'ї: «Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся». Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших правил поведінки. Куди поділась чуйність, доброзичливість, любов і повага до інших? Адже ще наші предки казали: «Добре слово — ключ до замкнутих душ».

Тож скажи це слово, нехай у людських душах поселиться радість, гармонія. Якщо будеш сам творити добро — добро тобі й вернеться. А якщо ж зле замислив — чекай на зло, бо все в цьому світі взаємопов'язане. «Як ти до людей, так і люди до тебе». Тож поспішайте робити добро, бо «хто робить погане, того страх жене, а біда зустрічає». Тож будьмо добрими і світ зміниться
 
 
 
 
 

 ФОТО: 6-б клас, 2008-2009 навчальний рік

 

 

 

ФОТО: 7-б клас, 2009-2010 навчальний рік

 

Фото: 8-б клас(8-а клас) , осінь-2010 рік

 

 

 

 

11 клас 2013-2014 н.р.