«Митці рідного краю»
«Той лиш пошани достоїш, хто мову шанує свою»(В. Сосюра) | ||
9 листопада – День вшанування пам’яті Нестора Літописця, послідовника слов’янської писемності Кирила і Мефодія. З 1997 року в Україні відзначається цей день як День української писемності та мови. У нашій школі традиційно проводяться заходи до цієї події.
Гостем цього року у нас був творчий колектив студентів «Університету третього тисячоліття», а саме театрально-драматичний гурток «Диво калинове». Учням артисти подарували театралізоване дійство ««Той лиш пошани достоїш, хто мову шанує свою»(В. Сосюра). Дякуємо за цікавий виступ!
|
Проект: «Митці рідного краю»
Тип проекту:
інформаційно-пошуковий.
Учасники :
члени волонтерського загону «Пошук».
Мета і завдання:
- сприяння активізації пошукової роботи на базі школи;
- збір інформації про життя і творчість митців нашого краю – Юрія і Світлани Нечай;
- розвиток пізнавальних інтересів, творчих здібностей, естетичних смаків, почуттів учасників проекту, формування поняття про естетичний ідеал, розуміння специфіки різних видів мистецтва, підвищення національної культури школярів.
Презентація проекту:
оформлення виставки робіт Ю. і С.Нечай в школі, презентація їх творчості на загальношкільних батьківських зборах, круглий стіл за участю митців, учнів, вчителів, батьків, представників громади .
Наша школа – громадсько-активна школа. Сьогодні у нас з'являються нові партнери, друзі, зростає громадська активність школярів. Ми залучаємо до співпраці не тільки громаду свого мікрорайону , а також громаду села Омельник Кременчуцького району. 10 вересня 2011 року група вчителів і учнів школи №16 побували в гостях в с. Омельник Кременчуцького району на фестивалі «Омельницьке розмаїття». Організаторами поїздки стали депутати Крюківської районної ради Алещенко Богдан Миколайович і Шувалов Петро Леонідович, а також благодійний фонд "Фонд громади Омельника".
Серед чарівної природи неподалік тихоплинного Псла зібрався український люд з усього Кременчуцького району. Під теплим осіннім сонцем лунала українська пісня...Запсілля, Келеберда, Кам’яні Потоки, Недогарки, Демидівка, Дмитрівка, Вільна Терешківка, Піщане, Гориславці, Омельник і наша школа №16 (солісти Анастасія Рябошапка і Олена Цокало) представили на розсуд громади найцінніший духовний скарб, гордість і красу, геніальну поетичну біографію української пісні.
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Відомо, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя
У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.
Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим.
Наша пісня буде жити вічно...