Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

"Від роду до роду"

18 грудня 2013 року в нашій школі відбувся урочистий захід «Україна, як і великий наш Кобзар,- вічні», на який був запрошений Хорошун Анатолій Трохимович, ветеран Великої Вітчизняної війни, учитель української мови та літератури, завідувач Крюківським районним відділом освіти 1975-1989рр.

Ми народилися в Україні, і нам безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне – вільні ! Любити Батьківщину - це значить не лише пишатися її славною історією, а прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна дала світові багато талановитих синів і дочок, які віддали усі свої знання, вміння, щедрість сердець рідній неньці. Виринають з небуття все нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив і боровся за її щастя.
Сьогодні необхідно замислитися про своє майбутнє і майбутнє своєї Батьківщини. Прагнути стати корисним для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, впевнено орієнтуватися у проблемах сучасності, бачити перспективи їх розв'язання. Для цього насамперед треба вчитися, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі.

 

 

 

 


 

 

 

 

Директор нашої школи ДОВБНЯ Олексій Васильович  написав  книгу "Від роду до роду"    завантажити... 

 

 

 

 

Без поваги до предків, без знання історії свого роду людина перетворюється на того, про кого кажуть: «без роду, без племені». Родовід, рід, родина, рідня... Слова одного кореня, які здавна в Україні вважалися святими. Народні традиції, народна мораль, виховували з дитинства в людині глибоку повагу до цих святинь. Люди зобов'язані були знати своїх предків від "сьомого коліна". Тих, хто цурався свого роду чи зневажав його, називали "людина без роду-племені". Часто в поняття "рід" вкладалося ширше значення — це і рідна земля, батьківщина. Хто ж відрікався рідні, рідної землі, батьківщини, на все життя залишався безбатченком.
Одна із заповідей Божих, невиконання якої є смертним гріхом, навчає:"Шануй твого батька і матір твою". Саме так, як навчає Біблія, виховували дітей в Україні: в шанобі до батька-матері, особливо до матері. Бездушність, неповага до них не прощались, обов'язково мали бути покарані. Колись молодим, які збиралися одружуватися, народна мудрість радила: "Не дивися — чи хорошої вроди, а дивися — чи чесного роду". Чесне ім'я родини, роду ставили над усе. Хай же в кожній сім'ї зберігаються якнайцінніші реліквії, фотографії родичів, далеких і близьких, листи ще з давніх воєнних часів, пам'ять про тих, хто зберігав і примножував традиції нашого роду. З давніх-давен зберігають люди пам'ять про своїх предків. Спочатку в усній формі, пізніше — графічно у формі дерева, звідси й назва „родове дерево". Всі ми родом з дитинства, сім'ї, роду... Що таке материнська і батьківська лінія роду? Що зашифровано у поняттях „мій родовід”, „моя земля”? Відповісти на ці запитання не важко — багатьом знайомі слова „генеалогія” і „родовід”.


1
2