ВАШУРА МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
Вашура Микола Васильович
(30.10.1977-31.10.2016)
Випускник школи №16 м.Кременчука
Дата та місце народження: 30 жовтня 1977 р., м. Кременчук.
Дата та місце загибелі: В ніч з 30 на 31 жовтня 2016р.
Звання: Старший сержант.
Посада: Кіборг, захисник Донецького аеропорту.
Підрозділ: 93-а механізована бригада.
Обставини загибелі: Під час бойового чергування у зоні проведення АТО раптово зупинилося серце.
Сімейний стан: Залишилися мама, дружина та син.
Місце поховання: м. Кременчук, Полтавська область, Свіштовське кладовище.
Рішенням Полтавської обласної ради від 2 лютого 2016 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).
На фронт Микола Вашура потрапив у 2014 році в складі 93-ї ОМБр, з 27 жовтня 2014-го воював у Пісках. Боронив Донецький аеропорт. Боєць із позивним “Мєнт” одним із перших вирушив на Схід захищати країну від агресора. У вересні 2015 року Микола демобілізувався, а вже через два місяці, 9 листопада, підписав контракт і повернувся в зону бойових дій. Смерть як ніби ходила за Миколою Вашура по п'ятах, а він не помічав цього. Тричі був тяжко поранений. Перед Новим 2015 роком почався черговий мінометний обстріл аеропорту, - говорить бойовий побратим Миколи кременчужанин Вадим (позивний «Хомка»). - Ми з земляками побігли до укриття. І так вийшло, що я застряг у вузькому лазі - заважали бронежилет і автомат. Я і так, і сяк пробую пірнути в отвір - не виходить. А ззаду «Мент» з «Танцюристом» підганяють. І раптом ми всі падаємо в цю «нірку» - нас вибуховою хвилею туди жбурнуло. Дивом тоді ніхто не постраждав, тільки Колін чобіт, повністю розірваний, залишився біля входу.
Микола Вашура говорив побратимам, що буде воювати доти, поки Україна повністю не звільниться від терористів і окупантів. І заради цієї мети себе не шкодував.
02.02.2016 р Випускника нашої школи МИКОЛУ ВАШУРУ нагороджено нагрудними знаком «За вірність народу України» I ступеня завантажити 
24.03.2015р
Газета «ТЕЛЕГРАФ»
Микола Вашура завжди був у «гарячих точках», яке серце таке витримає»
Кременчужани оплесками провели у останню путь "кіборга", захисника Донецького аеропорту.
3 листопада кременчужани попрощалися з 39-річним “кіборгом” Миколою Вашурою, який помер у ніч з 30 на 31 жовтня під час несення служби у Покровську (раніше Красноармійськ) Донецької області. У міському Палаці культури рідні, бойові побратими та представники влади на колінах, схиливши голови, провели Миколу у останню путь. На фронт Микола Вашура потрапив у 2014 році в складі 93-ї ОМБр, з 27 жовтня 2014-го воював у Пісках. Боронив Донецький аеропорт. За словами побратимів, Микола був сміливим та надійним. Боєць Вадим з позивним “Хомка” розповів про те, як Микола врятував йому життя:
- У грудні 2014 року в одному з мінометних обстрілів у Донецькому аеропорту ми побігли до “нірки”, щоб укритися. Так вийшло, що я застряг у проході. Бронік ще й автомат не давали пролізти, так “Мент” дав підсрачник, щоб я проліз. Коли міна зірвалася в метрах 4-5 від нас, ми переглянулися, чи всі на місці. Хлопці всі були поруч, лише чобіт, яким мене проштовхував Микола, залишився біля входу розірваним, - розповів побратим.
Сусідам Микола розповідав, що після поранення у нього залишився уламок біля серця. Проте боєць ніколи не жалівся на проблеми зі здоров'ям. Військовий медик Олександр Оловаренко згадує, що двічі надавав медичну допомогу Миколі.
- В Опитному йому у бронежилет, у задню пластину, з автоматної черги потрапило 7 куль. Тоді у нього були поламані ребра, але від госпіталізації він відмовився. Вдруге зустрілися на Зеніті. При розвантаженні боєкомплекту він поламав руку. Пораненнями він не прикривався, сидів на знеболювальних, - додав Олександр.
У вересні 2015 року Микола демобілізувався, а вже через два місяці, 9 листопада, підписав контракт і повернувся в зону бойових дій.
- Вдома на нього вже чекали. Він рідним говорив, що через два тижні повернеться. І мама на його день народження торт спекла, сусідів у гості запросила, щоб відсвяткувати. І наступного дня дізналися, що Микола після чергування приліг відпочити й не прокинувся, помер уві сні.
Він завжди був у “гарячих точках”, яке ж яке серце таке витримає, - розповіла сусідка.
- Сонячна погода сьогодні відповідає його характеру. Він був таким же сонячним, завжди приходив на допомогу. Він навіть собачку з передової взяв додому. Вона також потрапила під обстріли, - розповіла знайома бійця Анна Іванівна. Друзі Миколи розповіли, що з передової він додому привіз "комок" шерсті. Собака, як і господар, контужені в Опитному, з тіла тварини діставали уламки зі снарядів. Песик Річі дуже прив'язався до господаря, признає лише людей у формі, як бачить бійців, починає лащитися до них. Зараз тваринка проживає з мамою бійця.
Микола Вашура народився 30 жовтня 1977 року у Кременчуці. Після закінчення школи №16 (8-В клас) у 1992 році, з відзнакою закінчив ВПУ №7 за спеціальністю слюсар-інструментальщик. Під час відряджень Микола навідувався до рідної школи та училища, відзначають керівники навчальних закладів. Він ніколи не жалівся та підбадьорював, що ми обов'язково переможемо.
Микола після навчання служив у Збройних Силах України. За словами дружини Анни, Микола підробляв таксистом, на колісному заводі та вагонобудівному заводі. До війни два роки служив у патрульній службі МВС у Кременчуці (звідси позивний “Мент”).
- Микола мене завжди оберігав, говорив, що все добре, - додала дружина. - Вони з “Танцором” (ред. боєць Сергій Косих) були найкращими друзями, на передовій один одному прикривали спини. Ми з Сергієм його вмовляли не продовжувати службу. Він двічі виживав після поранень, третього разу може і не бути. Але він завжди говорив, що хлопців не покине. “Я не можу бути вдома, коли стріляють. Коли вони прийдуть додому, я вже не зможу допомогти”, - повторював Микола.
На війну вони йшли втрьох, разом з Олегом Фенем (позивний - “Катастрофа”), тому просив, якщо щось трапиться, поховати його біля друга. Ми спробували якнайближче знайти йому місце на цвинтарі, - розповіли дружини “Катастрофи” та “Танцора”.
Після панахиди у Свято-Миколаївській церкві загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО.
Кременчуг потерял в зоне АТО киборга Николая Вашуру 31.10.2016, 12:20
Участник АТО умер в ночь с 30 на 31 октября В ночь с 30 на 31 октября в Покровске (бывш. Красноармейск) Донецкой области умер 39-летний кременчугский боец Николай Вашура. Николай Васильевич Вашура 30.10.1977 г.р., служил старшим сержантом в 93-й отдельной механизированной бригаде, киборг (позывной "Мент"), защитник Донецкого аэропорта. Был мобилизирован, отслужил, вернулся домой. Но в 2015 году 9 ноября подписал контракт и снова отправился в зону АТО. Выпускник школы №16 (1992 года). У Николая остался сын 2006 г.р.
Точную причину смерти бойца устанавливают медики. О дате прощания и встрече Героя будет сообщено немного позже.
Фото Николая Вашуры и других защитников Донецкого аэропорта кременчужане видели на билбордах в нашем городе:
Николай Вашура (держит крест) на похоронах своего побратима кременчужанина-киборга Олега Феня (позывной "Катастрофа"), который умер в августе 2015 года.
Николай Вашура на встрече выпускников в 16-й школе:
2 февраля 2016 года на сессии Кременчугского горсовета Николая Вашуру наградили нагрудным знаком Полтавской облгосадминистрации "За верность народу Украины 1-й степени".
Контакты координатора автоколонны, которая будет встречать машину с телом бойца: 097-121-67-36 (Валентина).
Газета «Патріоти України»
І цей герой пішов від нас на Небо: "На фронте гибнут неопытные ребята. Я должен научить их воевать", - відповідав на вмовляння близьких "кіборг" Микола Вашура
середа, 16 листопад 2016, 22:37
Відважний кіборг помер уві сні на свій день народження, проживши 39 років. Від постійних навантажень серце бійця, який довгий час знаходився в найгарячіших точках, не витримало.
Микола Вашура. Фото:politinfo
Житель Кременчука Микола Вашура, йдучи вдруге на фронт, заповідав, якщо що, поховати його поруч з другом Олегом Фенем (позивний "Катастрофа"), з яким вони захищали Донецький аеропорт. У минулому році в серпні Олег, якого друзі ласкаво називали Фєнєчкою, помер від гострої серцевої недостатності, піднімаючись по сходах. Приїхав в короткострокову відпустку з фронту, щоб побачитися з хворою маленькою донькою. А виявилося, повернувся додому померти. "Кіборгу" було всього 36. Про це пишуть ФАКТЫ, зазначають Патріоти України. Далі - мовою видання:
Николай Вашура умер во сне в своей день рождения, прожив 39 лет. Вечером 30 октября, вернувшись с боевого дежурства, лег отдохнуть в блиндаже и больше не проснулся. Вскрытие показало, что у него был кардиосклероз. При такой болезни показано ограничение физических нагрузок. Но война этого не предполагает…
Теперь два друга-«киборга» покоятся на аллее Героев Свиштовского кладбища в Кременчуге.
«Надежный бронежилет дважды спасал Коле жизнь: первый раз ему в грудь попало семь пуль, второй раз в спину — три»
За свою недолгую жизнь Николай Вашура, по профессии слесарь-инструментальщик, пробовал себя в разных ипостасях: и на заводе трудился, и таксистом подрабатывал, и в патрульной службе МВД два года служил (поэтому и позывной себе выбрал соответствующий — «Мент»). А оказалось, что по натуре он воин, солдат. Когда на Донбасс пришел «русский мир», Николай не стал ждать повестки из военкомата — записался добровольцем в армию. В учебке в Кривом Роге сдружился с земляками Олегом Фенем и Сергеем Косых (позывной «Танцор»), с которыми затем в составе 93-й отдельной механизированной бригады прошел через пекло Донецкого аэропорта. Сегодня в живых остался только Сергей…
Три отважных «киборга» были гордостью кременчужан. Их портреты красовались на билбордах, установленных по инициативе активистов города. В феврале нынешнего года Полтавская облгосадминистрация наградила старшего сержанта Николая Вашуру нагрудным знаком «За верность народу Украины» I степени.
*Николай Вашура говорил побратимам, что будет воевать до тех пор, пока Украина полностью не освободится от террористов и оккупантов. И ради этой цели себя не жалел (фото автора)
— Мы втроем с самого первого дня обслуживали одну противотанковую систему, в учебке наши койки рядом стояли, — рассказывал на похоронах Олега Феня Николай Вашура. — 27 октября 2014 года нас перебросили в Пески. Около двух месяцев мы удерживали высоту в западной части аэропорта. Приходилось вывозить с поля боя раненых и убитых, собирать останки. Там погиб и наш командир… Каждая смерть — это трагедия, боль. А все болячки, как известно, от нервов. Олег хоть и излучал позитив, но в душе сильно переживал. Это постоянное нервное напряжение и подкосило его здоровье.
У каждого из друзей был свой характер. Олег — балагур и озорник. Сергей — скромняга. Николай — серьезный и настойчивый. Общее у них — любовь к Украине и желание как можно быстрее избавиться от мрази, засевшей в так называемых «ДНР» и «ЛНР».
Именно поэтому Вашура, демобилизовавшись после года службы и несколько раз съездив на Донбасс в качестве волонтера, окончательно понял, что нужен на фронте. «Я не могу сидеть дома, когда там гибнут неопытные ребята, — отвечал Николай на уговоры родных и близких не искушать судьбу. — Должен передать им свой опыт, научить воевать». Супругу Анну утешал, что вот-вот вернется домой. Хотя побратимы-«киборги», приехавшие проводить товарища в последний путь, признавались, что Вашура планировал оставаться на фронте до наступления особых условий, то есть до победы. А вдове Олега Феня Лидии он, отправляясь на передовую, сказал: «Мы с Олежкой планировали вместе служить по контракту. Но коль так вышло, что его нет, буду воевать за двоих».
— Николая, как и Олега, убило постоянное нервное напряжение, — не сдерживает слез кременчугский волонтер Анна Павленко. — То, что пришлось пережить ребятам, бесследно не проходит. Коля изредка жаловался жене, что у него все болит, хотя на вопросы о здоровье обычно отвечал: «Нормально». А какое у него могло быть здоровье, если на теле живого места не оставалось. Николай два раза чудом выжил. В Опытном во время жесточайшего боя он получил семь пуль в грудь. К счастью, мы обеспечили своих земляков-«киборгов» бронежилетами с высокой степенью защиты. И Коля отделался несколькими сломанными ребрами и осколочной раной у самого сердца. Месяца полтора провел в госпитале. Пока лечился, наши волонтеры заменили на его «бронике» разбитые пластины. Николай его надел — и снова в аэропорт.
А через несколько дней этот счастливый для Вашуры бронежилет во второй раз спас ему жизнь, задержав еще три пули, выпущенные вражеским снайпером в спину. Я умоляла Колю после этого оставить игры со смертью, говорила, что третьего раза не будет. Хотя был и третий раз. Осколок зацепил ему шею, слава Богу, по касательной. Но его убийцей стал постоянно зашкаливающий уровень адреналина в крови, который разрушает организм и прежде всего сердце. А сердце у него было особенное, ранимое…
«Из Донецкого аэропорта никто здоровым не вышел»
О том, что им довелось пережить, «киборги» рассказывают скупо, не вдаваясь в детали.
— Мы две ротации с Колей и его друзьями стояли у старого терминала Донецкого аэропорта, — сжимает в руках пятнистую фуражку Александр Мосулега (позывной «Дед»), приехавший на похороны из Александрии Кировоградской области. — Первый раз — двадцать суток, второй — пятнадцать. Третий раз зайти не успели.
— В аэропорту постоянно было жарко, — говорит командир отделения, в котором служила отважная тройка из Кременчуга, Анатолий (позывной «Лис»). — Когда мы зашли туда, «Мент», «Танцор» и «Катастрофа» выбрали себе высоту, позволявшую им контролировать вражескую технику. Работу свою они выполняли на отлично. Прикрывали наши боевые позиции. Одинаково хорошо владели и пулеметом, и подствольником, и гранатометом… На них всегда можно было положиться.
— Здоровым из аэропорта никто не вышел, — добавляет Виктор (позывной «Казак») из Днепра. — У каждого, кто остался жив, если не ранение, так контузия. Не у всех, правда, это в военном билете записано. Да многие и не хотят, чтобы такие записи были. На «гражданке» потом сложно найти работу. Везде нужны здоровые. Даже грузчиками и охранниками не берут. И я отлично понимаю, почему Николай снова рвался на фронт: там его знания были востребованы. Ведь именно благодаря таким патриотам, как Николай Вашура, мы сумели остановить врага на Донбассе.
Боевики не соблюдали никаких договоренностей. Когда они запрашивали режим тишины, чтобы забрать «двухсотых» и «трехсотых», по ним никто не стрелял. А наших раненых и убитых приходилось выносить под огнем.
Смерть как будто ходила за Николаем Вашурой по пятам, а он не замечал этого.
— Перед Новым 2015 годом начался очередной минометный обстрел аэропорта, — говорит боевой побратим Николая кременчужанин Вадим (позывной «Хомка»). — Мы с земляками побежали к укрытию. И так получилось, что я застрял в узком лазе — мешали бронежилет и автомат. Я и так, и сяк пробую нырнуть в отверстие — не получается. А сзади «Мент» с «Танцором» подгоняют. И вдруг мы все падаем в эту «норку» — нас взрывной волной туда швырнуло. Чудом тогда никто не пострадал, только Колин сапог, полностью разорванный, остался возле входа.
«Раненый, со сломанными ребрами, Вашура отказался от эвакуации и продолжал удерживать позицию»
— Я удивлялся мужеству и стойкости этого человека, — подключается к разговору Александр Оловаренко, служивший в 8-й отдельной санитарной роте, сформированной в 2014 году на базе Полтавского областного военкомата. — Даже будучи раненым, со сломанными ребрами, Вашура отказался от эвакуации и продолжал защищать боевую позицию. Я колол ему обезболивающие препараты, бинтовал раны и, конечно, ругал: «У тебя жена, ребенок, ты должен вернуться к ним здоровым!» Но Николай меня не слушал. А перелом руки, который он получил, разгружая боеприпасы, так толком и не лечил. Кость срослась без наложения гипса.
Этим летом свой отпуск Николай провел в кременчугском военном госпитале.
— Не знаю, что Коля там лечил, но когда я его навестила и попыталась обнять, он отпрянул — все тело болело, — рассказывает вдова Олега Феня Лидия.
У всех, кто знал Николая Вашуру, его смерть вызвала шок. Казалось, если уж человек остался жив, пройдя через самое пекло, то ему все нипочем. Но длительное нервное напряжение не проходит бесследно. Медики констатируют, что жизнь «на адреналине» сказывается на работе сердца, вызывает аритмию, что зачастую бывает причиной инсультов и инфарктов. Но самое опасное — истощается мозговое вещество надпочечников. Врачи называют это острой надпочечной недостаточностью. Такое состояние является причиной внезапной остановки сердца.
Кстати, Кременчуг — лидер по небоевым потерям воинов АТО. В один день с Николаем Вашурой в реанимации 3-й городской больницы умер 39-летний Сергей Решетник, год служивший по контракту в 72-й отдельной механизированной бригаде. Потерял сознание на улице…
Чуть раньше, 19 октября, так же внезапно скончался 47-летний Александр Ярмула, бывший водитель 30-й бригады, уроженец села Запселье Кременчугского района. После демобилизации мужчина работал дальнобойщиком. Во время рейса почувствовал себя плохо, врачи не смогли его спасти.
Война еще долго будет нам аукаться…
