Сьогодні, у Кременчуці провели в останню путь 31-річного захисника України Максима Спиридонова.

Про це повідомив Кременчук.Офіційний на своїй сторінці у Facebook

Багато молоді. Багато квітів. Родичі, які схилили голову перед відкритою труною. Траурна музика. І сльози...

Саме так сьогодні відбувалося прощання у Міському палаці культури з кременчужанином Максимом Спиридоновим, який днями загинув у клятій війні.

Як каже військовий з позивним «Зоряний», старший солдат Максим

Народився Спиридинов (Келебердян) Максим Сергійович 13 травня 1991 року. 

З 1 по 9 клас навчався в Кременчуцькій школі №16 (сьогодні Кременчуцька гімназія №16)

В 6 класі переходив навчатися  в Кременчуцьку школу №17, а потім знову повернувся навчатися в Кременчуцьку школу №16 (за сімейними обставинами) 

Закінчив професійно-технічне училище №29.

Потім Максим декілька років працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

Під час війни призивався до Збройних сил України кременчуцьким військкоматом.

З листопада 2022 року, Максим Сергійович Спиридонов ( Келебердян) захищав нашу державу від російської військової агресії. 

Чоловік був старшим солдатом, стрільцем механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А-4007. 

На жаль, 8 січня 2023 року, під час виконання службових обов’язків, внаслідок стрілецького обстрілу біля населеного пункту Авдіївка, Покровського району, Донецької області Максим загинув від осколкового поранення.

    «У Максима Сергійовича залишились мати, дружина та 8-річна донька.

    Максим був дуже доброю та чуйною людиною, любив проводити час на свіжому повітрі та завжди старався допомогти своїй родині.

    Це велика втрата для родини, це втрата для підрозділу»,- каже військовий.

Прощання з військовим проходило у Міському палаці культури. Панахиду відслужили у Свято Миколаївському соборі. Поховали Максима Спиридонова на Алеї Героїв Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

Журналісти на прощанні намагалися поспілкуватися з містянами, які прийшли до Міського палацу культури і всі вони, починаючи розмову, не змогли її завершити, адже по обличчях котилися сльози.

    «Я знаю його років 10. Ми жили в одному дворі. Він одружився, у нього росте донька... Жили через стінку. Максим був чуйний, добрий, завжди допомогав всім... Ми його полюбляли і він нас. Мене батьком називав.. Я не можу далі казати. Сльози не дають...»,- каже кременчужанин у військовій формі і відходить у сторону, витираючи численні сльози на обличчі.

Однокласник Максима також вибачився за те, що не зміг промовити добрі слова про загиблого Героя, бо на його обличчі також з’явилися сльози.

Після майже годинного прощання в палаці культури, труну з тілом Героя перевезли на відспівування до Свято Миколаївського собору. Коли труну несли з палацу до катафалку, кременчужани стали на коліна, а деякі хрестилися.

    «Він такий молодий. Йому б ще жити та жити. Кляті вороги..»,- плачучи голосив сивий чоловік.

Вічна пам’ять захиснику!

З 1-го по 3 класів була вчитель НЕВЕРОВА Валентина Василівна

З 5-го по 9 -й клас класним керівником була ШАЙНОГА Світлана Василівна.

Вчитель: НЕІЕРОВА Валентина Василівна